Віка з Меджугор’я: Я розповідаю вам про піст, запропонований Богородицею

Янко: Тепер ми повинні поговорити про тему, в якій ми не зовсім згодні.
Віка: Ніби в одній темі ми не зійшлися! Але давайте подивимося, про що йдеться.
Янко: Відразу скажемо, що йдеться про піст, який рекомендований тут у Меджуґор’є і з яким багато хто не погоджується.
Віка: Чому ти так думаєш?
Янко: Є такі, що кажуть, що Богородиця не наказала такого суворого посту, як ти рекомендуєш.
Віка: Це правда. Він не замовляв, а просто рекомендував. Я теж багато разів чув про це з вівтаря.
Янко: Добре. Але що б ви відповіли тому, хто звернувся до вас за роз’ясненнями з цього приводу?
Віка: Я б сказала, що Богородиця хоче постити таким чином, але потім кожен робить так, як вважає за краще.
Янко: Ви б стверджували, що Богородиця «винайшла» цю форму посту?
Віка: Мені жінки розповідали, що вони так постили ще до об’явлень Мадонни. Чому б не зробити це зараз?
Янко: Правда, ми теж так постили. Цей вид посту називався «повний піст», або «хлібно-водяний піст». Моя покійна мати постила так щонайменше двадцять разів протягом Адвенту. Тільки опівдні замість склянки води він випив склянку чорного вина.
Віка: Напевно тобі було...
Янко: Залишимо це, Віко. Ти теж зберігай свої секрети.
Віка: Гаразд; Я жартував. Як це робилося тоді, є ті, хто це робить і зараз.
Янко: Що буде з тими, хто не буде?
Віка: Що буде? Ніхто за це не піде в пекло. Я думаю так.
Янко: А що насправді сказала Мати Божа?
Віка: Він говорив з нами про піст пізніше, коли сказав нам, що ми повинні молитися і постити за навернення грішників. Ми запитали її, як треба постити, і вона відповіла: «На хлібі та воді». Цю відповідь ми передали священику. також у цій практиці ми діяли як для семи Отців наших. Тож ми почали молитися й постити; Богородиця заохочувала нас продовжувати так.
Янко: Що ви спочатку порадили: сім Отців чи цей дуже суворий піст?
Віка: Спочатку сім Отче наш. Я думаю, але не зовсім впевнений, що він рекомендував Отче наш і Символ Віри вже на п'ятий чи шостий день; натомість постіть трохи пізніше.
Янко: Ти справді не пам'ятаєш, коли саме це було?
Віка: Не пам'ятаю. Чому я маю це говорити, якщо я не впевнений? Однак я пам’ятаю, що він нам це теж сказав досить рано.
Янко: Ви впевнені, що Богородиця справді рекомендувала вам це?
Віка: Звичайно, впевнена! Я це дуже добре пам'ятаю.
Янко: Добре. Проте, можливо, ми трохи перебільшуємо, рекомендуючи цей пост.
Віка: Я цього не знаю; це не залежить від мене.
Янко: Я думаю, що ви також трохи перебільшили в цьому.
Віка: Як ти думаєш?
Янко: Ти постив більше, ніж належало.
Віка: Це моя справа.
Янко: Правда, що ваша справа; але не тільки ваш. Треба дбати і про своє здоров'я.
Віка: Звичайно, треба звернути на це увагу. І я уважно ставився до свого здоров'я.
Янко: Чому ж ти так схуд?
Віка: Це інша справа; тож відкладемо це вбік.
Янко: Добре, Віка. Чи маєте ви ще щось сказати про піст?
Віка: Що я маю сказати? Хто постить, той добре робить; хто не постить, той не грішить. Хіба що нехтувати встановленим Церквою постом.
Янко: Добре. Чи можна постити й іншими способами?
Віка: Це не моя справа про це говорити. Про це нам розповідають священики. Важливо те, що ми постимо, кожен у міру своїх можливостей.
Янко: Добре. Якось ми зрозуміли один одного і я вам дякую.