Медитація дня: ми повинні підтримувати слабких християн

Господь каже: «Ти не дав сили слабким вівцям, не зцілив недужих» (Ез 34, 4).
Говоріть до поганих пастухів, до фальшивих пастухів, до пастухів, які шукають їхні інтереси, а не до тих Ісуса Христа, які дуже уважно ставляться до доходів від своєї посади, але які зовсім не піклуються про отару і не піклуються підбадьорити хворих.
Оскільки ми говоримо про хворих і немічних, навіть якщо здається, що це одне й те саме, різницю можна визнати. Справді, якщо добре розглянути слова самі по собі, то хвора людина — це, власне, той, кого вже торкнулося зло, а хворий — той, хто не твердий, а тому лише слабкий.
Для слабких треба боятися, що спокуса нападає і скидає, а хвора людина вже страждає від якоїсь пристрасті, а це не дає їм стати на шлях Божий, підкоритися ярму Христос.
Деякі чоловіки, які хочуть жити добре і вже вирішили жити чесно, мають менше здібностей терпіти зло, ніж бажання творити добро. З іншого боку, християнській чесноті властиво не тільки творити добро, але й вміти нести зло. Тому ті, хто ніби палко творить добро, але не хочуть чи не вміють терпіти страждань, що тиснуть, є немічними чи слабкими. Але хто полюбить світ за якесь нездорове бажання, а також відвернеться від тих же добрих справ, той уже переможений злом і хворий. Хвороба робить його безсилим і не може зробити нічого хорошого. Такий був у душі той розслаблений, який не міг бути представлений перед Господом. Тоді ті, хто його ніс, розкрили дах і звідти опустили його вниз. Ти теж повинен поводитись так, ніби хочеш зробити те саме у внутрішньому світі людини: розкрити його дах і покласти перед Господом саму розслаблену душу, ослаблену всіма своїми членами і нездатну творити добрі справи, пригнічену своїми гріхами і страждає від хвороби своєї жадібності.
Лікар там, він прихований і знаходиться всередині серця. Це справжній окультний зміст Святого Письма, який потрібно пояснити.
Тож якщо ви опинитеся перед хворою людиною, зморщеною в кінцівках і враженою внутрішнім паралічем, щоб дати йому дістатися до лікаря, відкрийте дах і опустіть паралітика вниз, тобто нехай він увійде в себе і відкриється йому. що ховається в складках його серця. Покажіть йому його хворобу і лікаря, який має його лікувати.
Тим, хто нехтує цим, ви чули, що закидають? Це: «Ти не дав сили слабким вівцям, не зцілив недужих, не перев’язав тих ран» (Ез 34, 4). Поранений, про який тут йдеться, — це, як ми вже говорили, той, хто опиняється наче наляканим спокусами. Ліки, які можна запропонувати в цьому випадку, містяться в цих втішних словах: «Бог вірний і не дозволить бути спокушеним понад твоїми силами, але разом із спокусою Він також дасть нам вихід і силу витримати».