Подумайте сьогодні про важку спокусу, з якою ми всі стикаємось, щоб бути байдужими до Христа

Коли Ісус наблизився до Єрусалима, він побачив місто і заплакав над ним, кажучи: "Якби ти сьогодні знав, що воно робить для миру, а тепер це приховано від твоїх очей". Луки 19: 41-42

Важко точно знати, що Ісус знав про майбутнє народу Єрусалиму. Але з цього уривку ми знаємо, що Його знання змусило його плакати від болю. Ось кілька моментів, над якими слід задуматись.

По-перше, важливо бачити образ Ісуса, що плаче. Сказати, що Ісус плакав, означає, що це був не просто невеликий сум або розчарування. Швидше, це передбачає дуже глибокий біль, який довів Його до справжніх сліз. Тож починайте з цього образу і дайте йому проникнути.

По-друге, Ісус плакав над Єрусалимом, бо, наблизившись і маючи гарний вид на місто, він одразу зрозумів, що стільки людей відмовлять Йому та Його візиту. Він прийшов, щоб принести їм дар вічного спасіння. На жаль, одні з байдужості проігнорували Ісуса, а інші розлютились на нього і шукали його смерті.

По-третє, Ісус не просто плакав над Єрусалимом. Він також плакав над усіма людьми, особливо над його майбутньою родиною віри. Він плакав, зокрема, через відсутність віри, яку, на його думку, мала б така кількість. Ісус глибоко усвідомлював цей факт, і це його глибоко засмутило.

Подумайте сьогодні про важку спокусу, з якою ми всі стикаємось, щоб бути байдужими до Христа. Нам легко трохи повірити і звернутися до Бога, коли це нам вигідно. Але також дуже легко залишатись байдужими до Христа, коли, здається, справи йдуть добре. Ми легко потрапляємо в пастку думки, що нам не потрібно щодня віддаватися Йому якомога повніше. Викоріни сьогодні всю байдужість до Христа і скажи йому, що хочеш служити Йому та Його святій волі всім своїм серцем.

Господи, прошу прибрати будь-яку байдужість із мого серця. Коли ти плачеш за мій гріх, нехай ці сльози вмиють і очистять мене, щоб я міг повністю взяти на себе зобов'язання перед Тобою як моїм Божественним Господом і Царем. Ісусе, я вірю в Тебе.